вшанування голодомору 2017

27.11.17

Пам'ять – нескінченна книга,  у якій записано все: і життя людини, і життя країни. Та багато сторінок у нашу історію вписано кривавими і чорними фарбами. Особливо вражаючі сторінки, де смертельним шрифтом викарбувано слова: голод. Голодомор. Трагічна пам'ять про голодомор – то як чорна, бездонна криниця, у яку, можливо, і не хотілося б заглядати, але мусимо, аби очистити пам'ять від наруги і брехні та покаятись, аби не повторилось найстрашніше для нашого народу --  штучне, насильницьке винищення української нації шляхом голодомору 1932-1933 років.

Масштабний голод в Україні почався наприкінці літа 1932 року, а завершився скорботними жнивами 1933 року і лише тому, що сталінська владна верхівка зрозуміла, що збирати врожаї вже нема кому – немає робочої сили. Впродовж цього періоду в Україні загинули мільйони людей. Щодня вмирало  майже 25 тисяч українців. Від голоду померло понад 12 мільйонів людей, 3 мільйони осіб було вивезено до Сибіру, Урал та районів Крайньої Півночі. Злочини здійснені під час голодомору в Україні, був злочином проти людства.

Вшановуючи пам'ять про загиблих під час голодомору 1932-1933 років у селі Мойсівка , 25 листопада 2017 року  о 10-00 біля пам'ятного знаку « Жертвам голодомору» був проведений мітинг і панахида , на яких були присутні працівники сільської ради та парафіяни церкви Петра і Павла на чолі із отцем Сергієм.

Сьогодні у деяких колах поширена думка, що говорити про голод – це озиратися назад, блукати серед могил. Та дорога у майбутнє пролягає через минуле. І якщо ми зробимо правильні висновки із страшних уроків голодомору, то маємо надію не повторити тих самих помилок.

Нехай у наших душах палахкотить маленький вогник свічечки, як спомин про тих, хто прийняв страшну смерть від голоду, і як надія, що цього з нашим народом вже ніколи  не станеться.

Повернутись